Школярочка

Створення і розігрування діалогів відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної з особистими враженнями від певних подій, спостереженнями, обміном думками, життєвим досвідом учнів

Мета: удосконалювати вміння складати і розігрувати діалоги відповідно до запропонованої ситуації, пов’язаної з особистими враженнями, обміном думками, життєвим досвідом учнів, використовуючи виражальні можливості прикметників; розвивати діалогічне мовлення, творчі здібності, пам’ять, культуру мовлення; стимулювати прагнення краще пізнати себе, знайти собі заняття до душі, бути цікавою особистістю.

Тип уроку: урок мовленнєвого розвитику

Обладнання: картки, проектор, запис музики

Хід уроку

Слова – це кольорові камінці.

Мало їх назбирати – треба ще навчитися з них викладати узори

Ірина Вільде

І. Організаційний момент.

Вступне слово вчителя.

Радо вітаю вас усіх на уроці української мови. Діти, сідайте зручненько, прислухайтесь до звуків, що лунають у ваших душах та уявіть, що кожен із нас має свій струмок чистоти. Цей струмок дає нам віру у свої духовні сили, допомагає зробити правильний вибір. Адже кожна хвилина нашого життя – це вибір. Поміркуйте : про який вибір ми з вами говоримо? Вибір поведінки, вибір вчинку, вибір життєвого шляху. І ця духовна сила буде необхідна нам сьогодні під час уроку, вона допоможе збагатити наші душі добром, наповнить наші серця милосердям.

Сподіваюсь, що урок відчинить перед вами двері у багатий світ рідного слова, і ця проста подорож буде приємною і корисною

Звучить мелодія завивання вітру взимку, потім - прихіду весни

- Що ви уявили зараз?

- Складіть міні-діалог зими і весни.

Починає вчитель:

- Привіт, зимонько! Пора тобі вирушати туди, де віхоли і сніги. А я прийду тобі на зміну. Люди хочуть тепла....(продовжують учні)

- Здогадалися про що буде йти мова на уроці? Не просто про діалшг, а про вміння складати діалоги відповідно до ситуації

Подумайте, де може з’явитися діалог? (вдома, у школі, по телефону, по скайпу, під час інтерв’ю)

Отож , 1 правило: у кожному діалозі ви використовуєте звертання.

- Що таке звертання? У якому відмінку повинно стояти слово?

Вправа – редагування

Виправити помилки в тексті. Робота в групах у кожної свій текст.

І група

- Мама, тато, як добре сидіти біля багаття. Чи не так?

- Так, синко! Але щось сумно..

- О давайте пісень заспіваємо? Наших, українських?

- Чудова ідея!!!

ІІ група

- Доня, я прихопив наш старий фотоальбом... Може, переглянемо??

- Звичайно, тато! Дивіться, яка я була маленька, кумедна!!

- Так...Там тобі 2 рочки.

- Ми так добре відпочили, Я не забуду ніколи.

ІІІ. Група

Хлопчик запитує дідуся:

- Що у світі найкрасивіше?

- Найкрасивіше, внучок, – це праця людська, - каже дідусь.

- А що ж, дідусь, найпотворніше?

- Те, що пускає працю на вітер, - продовжує старенький

- Я рада, що ви вмієте утворювати зертання правильно.

- А які можуть бути звертання в нашій мові?

- А зараз давайте пограємо у гру, яка називається «Полювання за скарбами». Ваше завдання: вибрати і назвати якомога більше, слів з цього вірша, які вказують на звертання. (На столах роздруковані зразки вірша)

Є в нашій мові прекрасні звертання,

Добрі і мудрі, чудові слова.

Тими словами усяк без вагання

Маму найкращу свою назива.

Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

Мамонько рідна, моя дорогенька,

Я над усе тебе в світі люблю!

Я і до тата умію звертатись,

Хочу в словах передати тепло.

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

Щоб у душі його сонце цвіло.

Татку, татусеньку, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе я обняти,

Ти мій порадник, заступник і друг!

Я до бабусі з любов'ю звертаюсь:

Бабцю, бабуню, бабусю моя.

І до бабусиних рук притуляюсь,

І відчуваю в них лагідність я.

І до дідуся іду по науку:

Діду, дідуню, навчи в світі жить!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос сріблястим струмочком біжить.

Слово могутнє, яка в ньому сила!

Скажеш з любов'ю — і радість росте!

Слово хороше народжує крила,

Ви не забудьте ніколи про те.

Донечко, синку, сестрице, братусю,

Дружна, велика, щаслива сім'я!

Таточку, мамочко, бабцю, дідусю —

Мій оберіг і родина моя!

Добре, молодці. Сподіваюсь, що ви всі запам`ятаєте ці слова і будете за допомогою них звертатися до своїх рідних. Бо ми - українці, а українці дуже люблять і цінують свою родину, народні звичаї та традиції

Добре, продовжуємо далі. Прослухаємо повідомлення про національні українські звертання.

Учні. (приблизні повідомлення) Найбагатші в Україні родинні звертання. Вони передають всю задушевність, сердечність, красу спілкування. Наприклад, до дівчини зверталися такими словами: зіронько, голубонько, серденько, любонько, горличко

За часів Київської Русі схожими до родинних стають звертання типу: братці, братики, браття-козаченьки, діти мої. Козаки використовували звертання: товаришу, панебрате. Здавна існували і повертаються в нашу мову звертання: пане, пані, панно, добродію, добродійко.

Слово вчителя.

Діти, коли ведете з кимось бесіду, ви не повинні забувати про правила ведення діалогу. Це друге правило

Пам’ятка
“Як вести діалог і дотримуватися вимог спілкування”
1.Дотримуйтесь теми й мети спілкування.
2.Під час спілкування не перебивайте співрозмовника.
3.Будуйте репліки так, щоб заохотити співрозмовника висловлювати власну думку.
4.Слухайте зацікавлено й доброзичливо.
5.Дбайте про те, щоб своїми висловлюваннями не образити співрозмовника.
6. Додержуйтесь етикетних норм і правил поведінки під час діалогу.

Отже, спілкування – це...?

Перевірка домашнього завдання Отож, продовжимо розглядати тему нашого заняття. Щоб краще в ній зорієнтуватися, давайте перевіримо домашнє завдання. На сьогоднішнє заняття ваші групи повинні були попрацювати з тлумачним словником і пояснити значення певних термінів.

Спілкування – це обмін між людьми або іншими соціальними суб’єктами цілісними знаковими повідомленнями, у яких відображені інформація, знання, ідеї, емоції тощо, Спілкування - це не тільки прийом та передання інформації, а й стосунки принаймні двох осіб, де кожна є активним суб'єктом взаємодії.

Комунікація - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами.

Телефон – це пристрій для передачі звуку на великі відстані, спеціально призначений для ділового й особистого спілкування. Телефонна розмова - один із різновидів усного мовлення, яке здійснюється за допомогою телефону.

Асоціативне дерево Давайте зараз спробуємо виростити дерево з наших асоціацій. Подумайте, що для вас значить слово спілкування, які прикметники ви підберете до цього іменника?

Мовленнєвий пазл. Знаючи правила ведення бесіди кожна група має скласти мовленнєвий пазл. Кожній групі роздається діалог з певної ситуації, але кожна репліка подається окремо. Необхідно скласти репліки у правильній послідовності. Крім того, треба вгадати, з якого твору діалог.

З очеретів випірнув Грицик… Він ніс плетений кошик, у якому шкреблися раки.

– Зараз ми їх зваримо, – сказав він. – Там, у курені, я бачив казанок.

– А коли хтось помітить дим? – засумнівався Санько.

– Та хто тут його помітить? – стояв на своєму Грицик.

– Татари. Або такі, як Тишкевич. А ми самі не оборони- мося. Навіть з Барвінком. Грицик замислився. Здається, Санькові слова його переконали, бо за хвилину він висипав раків назад у воду

– Коли треба, знову наловлю, – сказав він. – Їх тут, Саньку, видимо-невидимо. Більше, ніж у нас у Портяній. Грицик присів поруч з товаришем і повів далі:

– Гарно на острові, правда? Аж шкода, що ми тут недов- го пробудемо.

– Чому ж недовго? Он Швайка сказав Байлемові, аби той прийняв нас до ватаги.

– А що ми тут робитимем? Хіба ловитимемо рибу чи на бобра будемо полювати. Ні, Саньку, я цього не хочу. Я хочу бути таким, як Швайка. Щоб мене татари боялися. Санькові теж хотілося стати таким, як Швайка. Проте мало чого людині хочеться!

– Малі ми ще, – зітхнув він. – Нам би, Грицику, у Воронівці ще трохи побути. Аж поки станемо дорослими.

Він приладнав на місце іржавий ковпак і хотів було сісти за кермо, але мама його випередила. Вона саме закінчила курси водіїв і тепер зібралася показати, чого навчилася.

Наталочка умостилася поряд з мамою на передньому сидінні, а татові нічого не лишалося, як сісти позаду.

— Теж мені, розвели матріархат, — бурмотів він. — Ну, рушаймо!

Мама взялася за діло, наче справжній водій-ас.

Натиснула на педаль зчеплення, тоді на газ, але авто чомусь засмикалося, а двигун заглух.

— Н-но, Машко, не брикайся, — мовила мама й знову завела двигун.

— Ха-ха, Машка! — засміялася Наталочка. — Так її й назвімо!

Звідтоді в машини з’явилося ім’я.

З другого разу вони рушили вдало, і Машка жвавенько побігла вулицею.

— А що я вам казав, дівчата, — торжествував тато на задньому сидінні. — Не машина — звір! Можеш перевірити ще й гальма.

Мама притьмом надавила на педаль, і — бум! — Наталочка врізалася лобом у вітрове скло, аж загуділо.

— Хто так гальмує? — залементував тато.

У Наталочки на лобі поволі наливалася велика синювата ґуля.

— Я не винна, я гальмувала правильно. Це твоя Машка з вибриками, — виправдовувалася мама.

Тато розсердився ще дужче.

— Ти не вмієш водити машину! Чого тебе на курсах учили! — розрепетувався він і не заспокоївся, поки сам не сів за кермо.

Назад до будинку вони під’їхали пересварені й набурмосені, а Наталочка світила ґулею.

Ми сидимо у картоплі під вишнею. Сидимо й журимось, що така прикра невдача спіткала нас з отим "метром". Але довго журитися ми не вміємо.

— .Слухай, — раптом каже Ява, — а давай зробимо... підводного човна.

— Давай, — не задумуючись, кажу я. І тільки тоді питаю: —А з чого?

— Із старої плоскодонки. Отої, що біля верби... напівзатоплена.

— А як?

— Воду вичерпати, дірки позатикати, просмолити, верх забити дошками. Отут перископ. Отут люк. На дно баласт.

— А двигун?

— На веслах буде. Нам же не треба, щоб дуже швидкохідний. Аби підводний.

— А дихать?

— Через перископ.

— А на поверхню як випливати?

— Баласт викинем і випливемо.

— А як водою заллє і затопить?

— Ти що — плавати не вмієш? От іще! "Як? Як?" Дулю з маком з тобою зробиш!

— Сам ти дуля з маком! Який розумний!

— Та ну тебе, — сказав Ява уже примирливо. А я й зовсім не відповів нічого — сьогодні сваритися не хотілось

Вранці, прокинувшись, ми побігли до озера вмитись. І тут Митько став, мов укопаний, а я з розгону наштовхнувся на нього.

- Дивись, - тихо сказав він мені.

На вогкому піску коло самої води хижо вимальовувались відбитки здоровенних і страшних лап.

- Як у крокодила, - визначив я, нервово озираючись на озеро.

- Значить, не збрехав, - хрипко додав Митько. Це дало поштовх до роботи Митьковому мозкові.

- Сергію, - почув я увечері того ж таки дня. Ночували ми вже в селі.

- Чого тобі?

- Ти знаєш, що я придумав?

- Ні.

- Треба нам книжки взяти в бібліотеці.

- Правильно, підемо завтра наберемо - фантастику яку-небудь…

- Та ні, Сергію, я не про те. Книжки із зоології.

- Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?

- Так то ж ботаніка.

- А зоологія, по-твоєму, краща? Я одного разу поглянув у підручник - там якісь кишковопорожнинні, гадюки - бридота одна!

- От ти не розумієш…

- Не хочу я такого й розуміти, - урвав я Митька. - Маєш бажання, то й читай собі, скільки влізе. Станеш великим зоологом, будеш казати: «Любі діточки, бачите цього павучка?» - засміявсь я, згадавши нашу ботанічку.

- Якби ти дав мені договорити, то й сам менше дурниць намолов би зараз.

- Ну, кажи, кажи, - поблажливо дозволив я.

- Ти думаєш, зоологія - це самі павучки і оці от, як їх, кишковопусті?

- Порожнинні, - поправив я його. - Одна назва чого варта.

- От-от. Так, до твого відома, зоологія - наука про весь тваринний світ. Отже, в ній ми обов’язково знайдемо щось підходяще і для нас, цебто про те, що живе в цьому озері.

- Ти думаєш?

- Ще б пак!

- Гм, а й справді, - погодивсь я по хвилинному роздумі. - І голова ж у тебе, Митю.

- Ну що ти, - скромно озвавсь Митько.

- Як ви думаєте, яке спілкування приємніше – безпосереднє чи по телефону? Чому?

Розіграємо ситуацію «По телефону»

- Привіт, дружбан! Я жду тебе на стадіоні зараз. Мчи до мене, як вітер.

- Привіт, привіт, мчати до тебе зараз не можу, бо не вивчив історію.

- Альо! Це сестра моєї подруги Алли? Ти повинна забрати з дитячого садочка її братика Сергійка.

- Зажди, ніяка я не сестра, і ніякого братика забирати з садочка не буду. І взагалі, я – Катя.

- Доброго дня! Вас турбує співробітник компанії «Моторола», щоб повідомити вам хорошу новину. Ви виграли 500 грн. У неділю можете їх забрати у місті Тернополі по вулиці Сагайдачного.

- Зачекайте! Як я отримаю ці гроші, якщо живу у Харкові? Хто телефонує?

-Привіт, чувак. Прокинувся? Збираєшся до школи? Не поспішай, сьогодні у школі карантин. Відпочивай, насолоджуйся волею.

- Алло, хто телефонує? Який карантин? Яка школа? Сьогодні перший день канікул.

Слово вчителя.. Коли людина говорить з кимсь по телефону, єдиним засобом виразити себе є її голос. Тому необхідно стежити за технікою мовлення: звільнити дихальну діафрагму, чітко артикулювати приголосні, дотримуватися середнього темпу, звичайної гучності голосу. Пауза при телефонній розмові виконує роль сигналу, адресованого іншій стороні з метою одержати підтвердження, що інформація прийнята. Уміння вести діалог з абонентом у значній мірі полягає саме в тому, аби вчасно зробити паузу і тим самим надати можливість співрозмовнику висловити своє ставлення до розглянутого питання. Паузи виникають також при небажанні розкрити свої почуття, коментувати сказане і при обмеженому словниковому запасі, що не можна не враховувати, оскільки в телефонній розмові часу на обмірковування буває мало. Варто мати на увазі, що голос того, хто говорить по телефону, сильніше, ніж при безпосередньому контакті, відбиває його настрій.

Учитель. Одним з видів діалогу є інтерв’ю.

Інтерв'ю́ (англ. interview) — це бесіда, вибудована за певним планом через безпосередній контакт інтерв'юера з респондентом з обов'язковою фіксацією відповідей. Де ви чули чи бачили, як хтось дає інтерв’ю?

Хочете побути у ролі журналіста?

1 ситуація. Перед тобою письменниця Ємма Андієвська.. З’ясуй, яке привітання на 8 Березня їй буде приємним і чому.

2 ситуація. Перед тобою відома співачка Тіна Кароль. З’ясуй, які квіти їй подобаються і чому.

3 ситуація. Перед тобою відома спортсменка Лілія Подкопаєва. З’ясуй, яка мова важлива для неї і чому .

4 ситуація. Перед тобою директор школи. З’ясуй, яку художню літературу вона читає. Творчість яких письменників їй подобається.

Підсумок уроку.

Дз: Записати інтерв’ю у відомого модельєра. Мета розмови: переконатися, що шлях до професії цієї людини розпочинався з хобі.